http://bogoslov.org/10batjkam/
10 порад священика про те, як виховати дітей нормальними
10 порад священика про те, як виховати дітей нормальними
вівторок, 31 січня 2017 р.
неділя, 29 січня 2017 р.
пʼятниця, 20 січня 2017 р.
понеділок, 16 січня 2017 р.
ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ПИСЬМА ЛІВОРУКИХ ДІТЕЙ http://teacher.at.ua/publ/osoblivosti_navchannja_pisma_livorukikh_ditej/10-1-0-10752
Шелудько Вікторія Володимирівна,
учитель початкових класів
Балаклеївської
загальноосвітньої школи №3 І – ІІ ступенів
Смілянської районної ради Черкаської області
Проблема навчання ліворуких дітей стала актуальною зовсім недавно, оскільки раніше вона розв'язувалась досить просто: ліворуких дітей переучували, тобто змушували писати лише правою рукою. Але дослідження вчених довели, що переучувати ліворуку дитину означає змінювати специфічні якості її психіки, що негативно впливає на психічний стан дитини, емоційне благополуччя і здоров'я в цілому.
Згідно із статистикою, кожна третя дитина із заїканням — це пере-учений лівша. У такій ситуації ліворукі діти починають відставати в навчанні, втрачати віру у власні сили, не реалізують своїх можливостей і здібностей. Внаслідок цього в них формується стійкий комплекс неповноцінності.
Але ліворукість — це не патологія. Ліворука дитина — абсолютно нормальна й здорова. Однак вона відрізняється від своїх однолітків, у неї є своя особливість, яка визначається не «хотінням» дитини (писати лівою рукою), а специфікою організації її мозку, що визначає не лише ведучу руку, але й деякі особливості організації вищих психічних функцій. Особливі труднощі у ліворуких дітей викликає навчання письма. Основні труднощі, характерні для ліворуких дітей під час навчання письма, пов'язані з тим, що письмо засноване на звуко-буквеному аналізі, тоді як більшість лівшів більш схильні до формування цілісних образів слів і насилу проводять поскладовий і політерного аналіз слова.
Статистика свідчить, що з кожним роком кількість ліворуких людей на земній кулі збільшується. За даними різних авторів, на сьогодні їхня частка складає від 2 % до 8 %. Майже в кожному класі початкової школи є такі діти.
Сучасні науковці та вчителі-практики розробляють методику навчання письма ліворуких з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей. Зокрема, методисти пропонують не навчати таких дітей письма до школи, оскільки в такому разі можна стикнутися з моментами, що знижують рівень самооцінки. Учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина є ліворукою. Учитель має бути впевненим у тому, що дитина насправді є ліворукою. Якщо учень однаково діє обома руками, то краще спрямувати його на письмо правою рукою.
Особливої уваги потребує формування в ліворуких дітей технічної навички письма. Так, у класі ці діти мають сидіти ближче до вікна, щоб від руки на зошит падала світліша тінь. Якщо за партою сидять двоє дітей, то лікоть руки, якою пише лівша, має розташовуватися з краю стола, а не в середині. Так учні не будуть заважати писати одне одному. За наявності кількох ліворуких дітей у класі бажано саджати їх парами.
За партою ліворукі діти сидять так само, як і праворукі, тобто рівно, не торкаючись її грудьми, тримаючи голову прямо. Руки також розташовуються однаково з правшами: лікті трохи звисають з парти, тільки ліва рука вільно рухається в рядку, а права притримує зошит.
Школярі, що пишуть лівою рукою, тримають ручку, як і праворукі, трьома пальцями. Однак для зручного контролювання процесу письма в рядку зошита кисть руки учні можуть класти на сторінку двома способами.
Перший спосіб. Кисть із ручкою розташовується під рядком, у якому учень пише. Опорою при цьому слугують нігтьова фаланга мізинного пальця й основа долоні. Це найзручніше положення руки. Ручка при цьому положенні тримається на відстані 2,5–3 см від кульки (кінця пера), тоді як у праворуких дітей ця відстань становить 2–2,5 см (на ширину пальця). Зошит при цьому кладеться похило праворуч. Його правий нижній кут спрямований на середину грудей. Під час письма дитина спрямовує основні елементи літер вертикально до нижнього краю парти. Тому зображення букв буде похилим дещо вліво. Це природний нахил для такого способу письма.
При написанні другим способом кисть із ручкою знаходиться над рядком і розгортається тильним боком долоні вгору-праворуч, щоб краще було видно написане. Опора кисті припадає переважно на перші–другі фаланги (з нігтьового боку) мізинного й підмізинного пальців. Кінець ручки без кульки не дивиться в ліве плече, а повертається в бік верхньої частини зошита.
Зошит при цьому розташовується під кутом, близьким до праворукого письма, тобто похило ліворуч. Нахил самого письма відбувається праворуч. За цього способу учень бачить зразок і те, що пише.
У ліворуких дітей здебільшого зустрічаються порушення моторного розвитку, координації рухів руки, кисті, пальців рук, а також недостатність розвитку зорово-просторового сприйняття, зорової пам’яті і зорово-моторної координації. Це спричиняє виникнення труднощів у процесі формування графічної навички школярів. Так, ліворукі першокласники погано сприймають і запам’ятовують літери складних конфігурацій, не уявляють зоровий образ букв у цілому. Це призводить до порушення співвідношення елементів, «дзеркального» написання букв. Дитина плутає схожі за зображенням букви, пише зайві елементи або не дописує їх. Ліворукі учні мають нестійкий почерк: нерівні штрихи, великі, розтягнуті букви різного нахилу. У таких дітей дуже повільний темп письма.
У першому класі, враховуючи підвищену емоційність і велику вразливість цих учнів, слід проводити навчання письма в доброзичливій атмосфері, чуйно ставитися до проблем лівшів, відзначати їхні найменші успіхи. Якщо під час виконання графічних вправ ліворукі діти проявляють агресивну впертість, то краще переключити їхню увагу на інший вид роботи, наприклад дидактичну гру, а не вимагати обов’язкового завершення письмового завдання.
Потребує особливої уваги формування в ліворуких дітей і технічної навички письма. Наприклад, освітлення під час письма має бути з правого боку. Зошит такі діти розташовують на столі з нахилом вправо, під кутом 25°. Тримаючи ручку, ліворукі учні мають розгортати тильний бік долоні вгору-праворуч, щоб було видно написане.
Нагадаю, що насильницьке переучування ліворуких дітей писати правою рукою спричиняє посилення в дітей роздратування, нестриманості, погіршення сну, в окремих випадках навіть спостерігається заїкання. У письмі ліворукі, що проходять «перекваліфікування», ніколи не досягають тієї досконалості, як під час письма домінуючою лівою рукою.
Під час опрацювання ліворукою дитиною кожного графічного елемента необхідно дотримуватися певної послідовності дій:
1.Пояснити, як пишеться графічний елемент (буква): з якої крапки починається рух, куди він спрямований, як змінюється траєкторія, де рух припиняється. У поясненні не має бути жодного незрозумілого або незнайомого слова.
2. Показати зразок виконання руху, написання графічного елемента.
3. Виконання руху під диктовку в уповільненому темпі. Під час роботи не відволікати увагу учня а після її закінчення детально розібрати, чи все зроблено правильно.
4. Після пояснення і показу попросити дитину продиктувати дорослому, що і як потрібно робити, при цьому дорослий сам має виконати завдання.
5. Повторення інструкції. Учень може сам виконати дію або ця дія виконується дорослим «під контролем» та за інструкцією дитини.
6. Самостійне виконання дії дитиною. Рухи виконуються під контролем дорослого, але за умови самостійного оцінювання дитиною правильності написання.
учитель початкових класів
Балаклеївської
загальноосвітньої школи №3 І – ІІ ступенів
Смілянської районної ради Черкаської області
ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ПИСЬМА ЛІВОРУКИХ ДІТЕЙ
Проблема навчання ліворуких дітей стала актуальною зовсім недавно, оскільки раніше вона розв'язувалась досить просто: ліворуких дітей переучували, тобто змушували писати лише правою рукою. Але дослідження вчених довели, що переучувати ліворуку дитину означає змінювати специфічні якості її психіки, що негативно впливає на психічний стан дитини, емоційне благополуччя і здоров'я в цілому.
Згідно із статистикою, кожна третя дитина із заїканням — це пере-учений лівша. У такій ситуації ліворукі діти починають відставати в навчанні, втрачати віру у власні сили, не реалізують своїх можливостей і здібностей. Внаслідок цього в них формується стійкий комплекс неповноцінності.
Але ліворукість — це не патологія. Ліворука дитина — абсолютно нормальна й здорова. Однак вона відрізняється від своїх однолітків, у неї є своя особливість, яка визначається не «хотінням» дитини (писати лівою рукою), а специфікою організації її мозку, що визначає не лише ведучу руку, але й деякі особливості організації вищих психічних функцій. Особливі труднощі у ліворуких дітей викликає навчання письма. Основні труднощі, характерні для ліворуких дітей під час навчання письма, пов'язані з тим, що письмо засноване на звуко-буквеному аналізі, тоді як більшість лівшів більш схильні до формування цілісних образів слів і насилу проводять поскладовий і політерного аналіз слова.
Статистика свідчить, що з кожним роком кількість ліворуких людей на земній кулі збільшується. За даними різних авторів, на сьогодні їхня частка складає від 2 % до 8 %. Майже в кожному класі початкової школи є такі діти.
Сучасні науковці та вчителі-практики розробляють методику навчання письма ліворуких з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей. Зокрема, методисти пропонують не навчати таких дітей письма до школи, оскільки в такому разі можна стикнутися з моментами, що знижують рівень самооцінки. Учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина є ліворукою. Учитель має бути впевненим у тому, що дитина насправді є ліворукою. Якщо учень однаково діє обома руками, то краще спрямувати його на письмо правою рукою.
Особливої уваги потребує формування в ліворуких дітей технічної навички письма. Так, у класі ці діти мають сидіти ближче до вікна, щоб від руки на зошит падала світліша тінь. Якщо за партою сидять двоє дітей, то лікоть руки, якою пише лівша, має розташовуватися з краю стола, а не в середині. Так учні не будуть заважати писати одне одному. За наявності кількох ліворуких дітей у класі бажано саджати їх парами.
За партою ліворукі діти сидять так само, як і праворукі, тобто рівно, не торкаючись її грудьми, тримаючи голову прямо. Руки також розташовуються однаково з правшами: лікті трохи звисають з парти, тільки ліва рука вільно рухається в рядку, а права притримує зошит.
Школярі, що пишуть лівою рукою, тримають ручку, як і праворукі, трьома пальцями. Однак для зручного контролювання процесу письма в рядку зошита кисть руки учні можуть класти на сторінку двома способами.
Перший спосіб. Кисть із ручкою розташовується під рядком, у якому учень пише. Опорою при цьому слугують нігтьова фаланга мізинного пальця й основа долоні. Це найзручніше положення руки. Ручка при цьому положенні тримається на відстані 2,5–3 см від кульки (кінця пера), тоді як у праворуких дітей ця відстань становить 2–2,5 см (на ширину пальця). Зошит при цьому кладеться похило праворуч. Його правий нижній кут спрямований на середину грудей. Під час письма дитина спрямовує основні елементи літер вертикально до нижнього краю парти. Тому зображення букв буде похилим дещо вліво. Це природний нахил для такого способу письма.
При написанні другим способом кисть із ручкою знаходиться над рядком і розгортається тильним боком долоні вгору-праворуч, щоб краще було видно написане. Опора кисті припадає переважно на перші–другі фаланги (з нігтьового боку) мізинного й підмізинного пальців. Кінець ручки без кульки не дивиться в ліве плече, а повертається в бік верхньої частини зошита.
Зошит при цьому розташовується під кутом, близьким до праворукого письма, тобто похило ліворуч. Нахил самого письма відбувається праворуч. За цього способу учень бачить зразок і те, що пише.
У ліворуких дітей здебільшого зустрічаються порушення моторного розвитку, координації рухів руки, кисті, пальців рук, а також недостатність розвитку зорово-просторового сприйняття, зорової пам’яті і зорово-моторної координації. Це спричиняє виникнення труднощів у процесі формування графічної навички школярів. Так, ліворукі першокласники погано сприймають і запам’ятовують літери складних конфігурацій, не уявляють зоровий образ букв у цілому. Це призводить до порушення співвідношення елементів, «дзеркального» написання букв. Дитина плутає схожі за зображенням букви, пише зайві елементи або не дописує їх. Ліворукі учні мають нестійкий почерк: нерівні штрихи, великі, розтягнуті букви різного нахилу. У таких дітей дуже повільний темп письма.
У першому класі, враховуючи підвищену емоційність і велику вразливість цих учнів, слід проводити навчання письма в доброзичливій атмосфері, чуйно ставитися до проблем лівшів, відзначати їхні найменші успіхи. Якщо під час виконання графічних вправ ліворукі діти проявляють агресивну впертість, то краще переключити їхню увагу на інший вид роботи, наприклад дидактичну гру, а не вимагати обов’язкового завершення письмового завдання.
Потребує особливої уваги формування в ліворуких дітей і технічної навички письма. Наприклад, освітлення під час письма має бути з правого боку. Зошит такі діти розташовують на столі з нахилом вправо, під кутом 25°. Тримаючи ручку, ліворукі учні мають розгортати тильний бік долоні вгору-праворуч, щоб було видно написане.
Нагадаю, що насильницьке переучування ліворуких дітей писати правою рукою спричиняє посилення в дітей роздратування, нестриманості, погіршення сну, в окремих випадках навіть спостерігається заїкання. У письмі ліворукі, що проходять «перекваліфікування», ніколи не досягають тієї досконалості, як під час письма домінуючою лівою рукою.
Під час опрацювання ліворукою дитиною кожного графічного елемента необхідно дотримуватися певної послідовності дій:
1.Пояснити, як пишеться графічний елемент (буква): з якої крапки починається рух, куди він спрямований, як змінюється траєкторія, де рух припиняється. У поясненні не має бути жодного незрозумілого або незнайомого слова.
2. Показати зразок виконання руху, написання графічного елемента.
3. Виконання руху під диктовку в уповільненому темпі. Під час роботи не відволікати увагу учня а після її закінчення детально розібрати, чи все зроблено правильно.
4. Після пояснення і показу попросити дитину продиктувати дорослому, що і як потрібно робити, при цьому дорослий сам має виконати завдання.
5. Повторення інструкції. Учень може сам виконати дію або ця дія виконується дорослим «під контролем» та за інструкцією дитини.
6. Самостійне виконання дії дитиною. Рухи виконуються під контролем дорослого, але за умови самостійного оцінювання дитиною правильності написання.
Під час виконання завдань важливо постійно підкріплювати правильне виконання кожного елемента похвалою і, навпаки, не акцентувати увагу на неправильному написанні. У цьому випадку у дитини буде більше стимулів для досягнення результатів. Педагог повинен завжди пам'ятати: дитина має право на помилку, і при цьому вона має бути впевнена, що за неї не карають, а її можна виправити, і тоді дорослі не почують від учня слів «не можу», «не виходить», «ніколи не буду». Особливо це стосується ліворукої дитини, для якої є характерними певні особливості психомоторного розвитку.
Підготовка до оволодіння навичкою письма з урахуванням зазначених особливостей розвитку ліворуких учнів дасть змогу запобігти у них виникненню труднощів під час навчання грамоти та розвитку дисграфії на подальших етапах навчання.
Як же допомогти ліворукій дитині оволодіти такою складною наукою, як побуквене письмо, зліва направо? Перш за все не варто вимагати від дитини, яка пише лівою рукою, безвідривного письма. Крім того, ні правонаклонне, ні левонаклонне письмо практично неможливе для лівші, так як дитина загороджує собі робочою рукою лінію письма. Найдоцільніше, нахиливши зошит вправо, писати прямо, не загороджуючи рядок і дотримуючись правильну посадку, причому трохи вперед повинно бути висунуто не праве плече, як у правші, а ліве. Зошит чи аркуш паперу потрібно повернути так, щоб верхній правий кут лежав з нахилом вправо, а верхній лівий кут розташовувався навпроти грудей.
Дзеркальне письмо, що часто зустрічається і у праворуких, і у непереученних ліворуких дітей, зазвичай зникає до 8-10 років, коли остаточно формуються стабільні зв'язки між півкулями. До цього віку одним з факторів, що провокує дзеркальне письмо, є нестійке домінування однієї з півкуль, і спроби правої півкулі взяти контроль над друкарською рукою. Однак, якщо ліворукуо дитину насильно переучували, то процес віддзеркалювання букв при письмі, а також дзеркальне малювання може тривати довше, тому що "нова ведуча", але слабша, рука починає віддзеркалює руху руки, від природи більш сильної. Причому, дзеркально написаний текст без особливих зусиль читається дитиною. Багато переучені лівші на все життя зберігають здатність писати дзеркальні тексти.
Однак, з якими б труднощами не зіткнувся ліворукий малюк і в дитячому садку, і в школі, він з успіхом подолає будь-які негаразди, якщо буде постійно відчувати батьківську підтримку, розуміння і любов, а також не буде відчувати негативного ставлення до ліворукості в людей, чия думка йому дорога.
Дорогі мами й татусі. Ця доповідь - дуже неповна спроба висвітлити проблеми ліворуких дітей, головна її мета - привернути увагу батьків, педагогів до особливостей дітей, чиї незвичайні, з праворукої точки зору, здібності все ще чекають свого розкриття, а не активного придушення. Як часто мами і татусі засмучуються, що їх малюк не такий, як всі, і не замислюються, що саме своєю неповторною індивідуальністю він збагачує навколишній світ. Завдання учителя і батьків — створити максимально комфортні умови для навчання ліворукої дитини з ме¬тою збереження її здоров'я й реалізації її можливостей і здібностей.
Підготовка до оволодіння навичкою письма з урахуванням зазначених особливостей розвитку ліворуких учнів дасть змогу запобігти у них виникненню труднощів під час навчання грамоти та розвитку дисграфії на подальших етапах навчання.
Як же допомогти ліворукій дитині оволодіти такою складною наукою, як побуквене письмо, зліва направо? Перш за все не варто вимагати від дитини, яка пише лівою рукою, безвідривного письма. Крім того, ні правонаклонне, ні левонаклонне письмо практично неможливе для лівші, так як дитина загороджує собі робочою рукою лінію письма. Найдоцільніше, нахиливши зошит вправо, писати прямо, не загороджуючи рядок і дотримуючись правильну посадку, причому трохи вперед повинно бути висунуто не праве плече, як у правші, а ліве. Зошит чи аркуш паперу потрібно повернути так, щоб верхній правий кут лежав з нахилом вправо, а верхній лівий кут розташовувався навпроти грудей.
Дзеркальне письмо, що часто зустрічається і у праворуких, і у непереученних ліворуких дітей, зазвичай зникає до 8-10 років, коли остаточно формуються стабільні зв'язки між півкулями. До цього віку одним з факторів, що провокує дзеркальне письмо, є нестійке домінування однієї з півкуль, і спроби правої півкулі взяти контроль над друкарською рукою. Однак, якщо ліворукуо дитину насильно переучували, то процес віддзеркалювання букв при письмі, а також дзеркальне малювання може тривати довше, тому що "нова ведуча", але слабша, рука починає віддзеркалює руху руки, від природи більш сильної. Причому, дзеркально написаний текст без особливих зусиль читається дитиною. Багато переучені лівші на все життя зберігають здатність писати дзеркальні тексти.
Однак, з якими б труднощами не зіткнувся ліворукий малюк і в дитячому садку, і в школі, він з успіхом подолає будь-які негаразди, якщо буде постійно відчувати батьківську підтримку, розуміння і любов, а також не буде відчувати негативного ставлення до ліворукості в людей, чия думка йому дорога.
Дорогі мами й татусі. Ця доповідь - дуже неповна спроба висвітлити проблеми ліворуких дітей, головна її мета - привернути увагу батьків, педагогів до особливостей дітей, чиї незвичайні, з праворукої точки зору, здібності все ще чекають свого розкриття, а не активного придушення. Як часто мами і татусі засмучуються, що їх малюк не такий, як всі, і не замислюються, що саме своєю неповторною індивідуальністю він збагачує навколишній світ. Завдання учителя і батьків — створити максимально комфортні умови для навчання ліворукої дитини з ме¬тою збереження її здоров'я й реалізації її можливостей і здібностей.
Список використаних джерел
1. Безруких М.М. Ліворука дитина в школі і удома. – Єкатеринбург, 2004.
– с. 300/
2. Волошенко О. Ліворука дитина: яка вона ? : Сучасний погляд на проблему ліворукості // Психолог. – 2003. - №39 (жовтень). – с.25-32/
3. Дідківська І. Ліворукі діти потребують постійної уваги і підтримки // Освіта України. – 2002. – 15 березня. – с.5/
4. Сиротюк А. Адаптація ліворукої дитини в «праворукому» світі // Психолог. – 2002. – травень. – с.23-25/
1. Безруких М.М. Ліворука дитина в школі і удома. – Єкатеринбург, 2004.
– с. 300/
2. Волошенко О. Ліворука дитина: яка вона ? : Сучасний погляд на проблему ліворукості // Психолог. – 2003. - №39 (жовтень). – с.25-32/
3. Дідківська І. Ліворукі діти потребують постійної уваги і підтримки // Освіта України. – 2002. – 15 березня. – с.5/
4. Сиротюк А. Адаптація ліворукої дитини в «праворукому» світі // Психолог. – 2002. – травень. – с.23-25/
Трошки про ліворуких
Шульга́ або Лівша — у сучасній культурі означає людину, яка переважно використовує ліву руку.
В основі поняття лежить індоєвропейське «різати, рубати». Звідси, первісне значення слова має бути «позбавлений правої руки, обрубаний»
Ліворукість вроджена індивідуальна особливість людей, у яких права півкуля мозку домінує над лівою. Попри зовнішню подібність, у них різні функції: права відповідає за інтуїцію, образне мислення (передумови до художньої творчості); у лівій сконцентровані механізми аналітичного, абстрактного мислення (науковий підхід)[Джерело?].
Існують люди, що добре використовують обидві руки — амбідекстри. Дослідники вважають, що ліворукість притаманна усім, але домінує тільки у шульг.
13 серпня в усьому світі святкують День шульги. Започатковано його 1992 року за ініціативи Клубу шульг Великобританії.
Цікаві факти[ред. • ред. код]
- Перша згадка про таке явище, як ліворукість зустрічається вже в Біблії. Біблійна особа, Егуд, із Книги Суддів був лівшею (Суд. 3:15). Там само згадується про те, що у плем'ї Веніаминовому на війну з Ізраїлем було зібрано 26 000 воїнів і крім них 700 чоловік лівшів і кожен з них «кидав каменем із пращі на волос, і не схибував» (Суд. 20:16).
- В багатьох мовах світу слова: «ліво», «лівий» мають негативно забарвлене значення. Англійське слово sinister (зловіщий) походить від латинського sinister, -tra, -trum. Спершу воно мало значення «лівий, лівосторонній», а потім, у класичний латинський період, отримало значення «зло, злий» і «неуспішний, нещасливий». Сучасне італійське слово sinistra має два значення: «зловіщий» і «лівий». Іспанське siniestra теж має два значення, хоча його значення «лівий» використовується рідко — для цього зазвичай застосовується баскське слово izquierda[2] (на баскській — esker). На португальській мові найзвичайніше слово, що позначає людину-шульгу, canhoto, колись використовувалось для позначення диявола, а canhestro — слово, що означає «незграбний». В українській мові закріпились такі негативні вирази, як: «лівий товар», «ходити наліво». У Стародавньому Китаї ліва сторона вважалась «поганою». Прикметник «лівий» 左 (цзо), означає «непідходящий» чи «такий, що не має згоди». В деяких частинах Китаю порівняно недавно лівшів насильно переучували писати правою і навіть фізично карали, бо дитина, що пише лівою була соромом для сім'ї. Норвезький вираз venstrehåndsarbeid (ліва робота) означає «щось, зроблене незадовільним способом», а одне з норвезьких слів, що позначає лівшів, keivhendt, походить від норвезьких слів, що значать «неправильну руку». Негативні конотації зустрічаються в більшості країн Сходу. Практично в усіх мусульманських країнах вважається образою і невихованістю подавати щось, або їсти з допомогою лівої руки. Хоча в цих країнах лівші мають деяку перевагу над правшами, а саме — арабське письмо пишеться справа наліво.
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ЛІВОРУКИМИ ДІТЬМИ
http://kuchka.info/osoblyvosti-roboty-z-livorukymy-ditmy.html
Існує кілька видів ліворукості, принципово різних за своїм походженням. Розрізняють природну, генетично успадковану лівшість і ліворукість. Перше означає, що головну роль у роботі мозку перебирає на себе права півкуля, і це відповідає певному стійкому типу роботи нервової системи й головного мозку. Ліворукість же передбачає лише активне використання лівої руки як ведучої тимчасово або назавжди. Причиною цього можуть бути родова травма, особливості розвитку й навіть виховання. У міру росту дитини й активізації роботи лівої півкулі в таких дітей може відбутися «чарівне перетворення» лівші на правшу. Не слід переучувати дитину-лівшу. Ведучу руку не можна змінювати на власний розсуд: будь-яке втручання в роботу мозку призводить до непередбачених наслідків. Часто в ліворуких дітей, яких завзято переучували, розвиваються невротичні реакції та неврози. Ознаками цих небажаних явищ можуть бути: розлади сну й апетиту, головний біль, біль у животі, страхи, денний і нічний енурез, заїкуватість, тики, нав’язливі рухи, підвищена збудливість, дратівливість. Можуть виникнути захитування в транспорті, підвищена чутливість до спеки, задухи, запахів, тривале занепокоєння, непосидючість, млявість, загальмованість, погіршення зору й навіть бронхіальна астма.
Вирізнити «істинного» лівшу серед інших ліворуких дітей можна за такими ознаками:
• образна пам’ять, яка надовго зберігає яскраві враження;
• підвищена здатність чітко сприймати звуки та інтонації, відрізняти найтонші відтінки кольору, що не дано правшам;
• легкість орієнтування в просторі;
• потяг до парадоксів.
Тест на визначення ведучої руки
1. Покласти перед дитиною кілька сірникових коробок і попросити знайти сірник в одній з них.
Ведучою вважається та рука, що виконує активні дії (відкриває й закриває коробку).
2. Запропонувати дитині відкрити кілька пляшок із кришками, що закручуються.
Ведучою вважається та рука, що виконує активні дії (відкручує кришки).
3. Покласти перед дитиною маленький м’ячик. Попросити її підняти іграшку. Рекомендується повторити процедуру кілька разів. Ведучою вважається та рука, якою дитина бере м’яч.
4. Запропонувати дитині розв’язати кілька вузликів (зав’язаних не туго) на шнурі або мотузці.
Ведучою вважається рука, що розв’язує вузол, а інша рука його лише тримає.
5. Попросити дитину поаплодувати своєму улюбленому мультфільму.
Ведучою вважається більш активна й більш рухлива рука, що робить ударні рухи об долоню іншої руки.
6. Запропонувати дитині взяти до рук годинника й завести його. Ведучою вважається рука, що піднімає важіль (повертає гвинт)
годинника, а інша — тримає годинник.
7. Пограти з дитиною в гру «Сорока-білобока» і подивитися, пальцями якої руки дитина малює кола. Ведучою вважається рука, пальцями якої дитина малює кола на долоні другої руки.
8. Запропонувати дитині взяти зі стола м’яку іграшку іі погладити її, тримаючи в руці. Зазвичай гладить ведуча рука.
Якщо більшість завдань дитина виконує лівою рукою, то можна припустити, що в неї ліворукість (правопівкульність). Дітей, які однаково добре володіють і правою, і лівою рукою, називають амбідекс шрами.
Рекомендації щодо навчання ліворуких дітей
1. Початок заняття. Початок будь-якого заняття (діяльності) потрібно організовувати, спираючись на попереднє: згадуємо, що робили, що запам’ятали, тим самим поновлюємо зв’язок з поточним заняттям, тобто враховуємо закономірності пам’яті таких дітей — від сьогодення до минулого.
2. Атмосфера. Необхідно створювати психологічно комфортну й незвичайну, творчу атмосферу (неяскраве світло, свічки, розмаїтість звуків і запахів, наочні образи).
3. Формування образу. Важливо давати дитині можливість поринути в атмосферу того, що відбувається, і самостійно сформувати певний образ, тобто потрібно враховувати, що лівші вирізняються цілісним сприйняттям і образ у них формується одночасно з подією.
4. Важливість повторення. Пам’ятайте, що малюнок або об’ємна композиція добре створюється через знайомий, раніше бачений образ, тому, перш ніж малювати або створювати композицію, важливо згадати побачене або переглянути наочний матеріал.
5. Мова. Під час взаємодії з дитиною мова батьків має бути образною, емоційною; бажано підкріплювати слова наочними образами. При цьому мова не повинна превалювати над образами, тому що будь-яка картинка, запах або музика скажуть дитині більше, ніж слово дорослого.
6. Заучування. Щоб завчити будь-який новий термін, його краще проспівати або проговорити як який-небудь образ, і діти запам’ятають його до наступної зустрічі (заняття).
7. Зміна видів діяльності. Краще займатися різноманітними, але близькими за своєю суттю видами діяльності, що не вимагають постійної зміни місця й положення в просторі (наприклад, лежачи слухаємо музику; плазуємо, граючи; лежачи дивимося репродукції, книги тощо). Важливо якнайбільше часу відводити образотворчій діяльності, тому що лівші необхідно «увійти» в образ, у цей стан, тобто «прожити» образ.
8. Самостійність. Лівші спираються на свою суб’єктивну думку, тому вони не дуже зважають на думку оточуючих. Таким дітям зазвичай не потрібна допомога батьків у процесі діяльності. Якщо маля не просить, батьки не повинні втручатися в роботу: ставити запитання, цікавитися чим-небудь, оскільки дитина глибоко поринає у творчий процес.
9. Відпочинок. Оскільки лівші швидко втомлюються, то важливо знайти способи для їх відпочинку: релаксація на килимі, занурення рук у великий таз із водою, вдихання приємних ароматів.
10. Сугестивність. Ліворукі діти добре піддаються навіюванню, тому релаксацію краще проводити з елементами сугестії (навіювання); при цьому мова обов’язково має бути образною.
11. Переучування. Необхідно застерегти батьків і вихователів ліворуких дітей від бажання переучити дитину «на праву руку». Переучування може спричинити виникнення в малюка заїкуватості, нічного нетримання сечі, неспокійного сну і сноходіння, тику, нав’язливих рухів. У такої дитини може сформуватися комплекс неповноцінності, і все це вплине на її майбутнє життя.
Методика визначення особливостей навчання залежно від ведучої руки (авт. П. Торренс, С. Рейнолдс, Т. Рігель, О. Болл)
Якщо дослідження проходять діти старше 10 років, то вони можуть відповідати самостійно. Тоді питання формулюється від першої особи. Якщо ж опитуються діти молодшого віку, то психолог повинен відповідно змінити формулювання питань, а деякі з них (наприклад 23, 24, 25, 38, 39) пояснити на прикладах, зрозумілих учням цієї вікової категорії.
Інструкція. Позначте один із варіантів, ідо найкраще описує : сильні сторони й переваги учня.
1. а) Не дуже добре запам’ятовую обличчя;
б) не дуже добре запам’ятовую імена;
в) не дуже добре запам’ятовую як імена, так і обличчя.
2. а) Найкраще засвоюю словесні пояснення;
б) найкраще засвоюю пояснення на прикладах;
в) однаково добре засвоюю усні пояснення та пояснення на прикладах.
3. а) Здатний легко виражати почуття й емоції;
б) упевнено стриманий у вираженні почуттів і емоцій;
в) скутий у вираженні почуттів і емоцій.
4. а) Вільно і залюбки експериментую в мистецтві, на дозвіллі, у спорті;
б) систематичний і стриманий в експериментаторстві;
в) однаково схильний як до веселого іі вільного, так і до стриманого й систематичного експериментування.
5. а) Віддаю перевагу заняттям, на яких дається один вид завдання, після нього — інший, і так далі поступово;
б) віддаю перевагу заняттям, на яких я працюю над кількома завданнями одночасно;
в) однаково полюбляю і перший, і другий види занять.
6. а) Віддаю перевагу тестам, де потрібно вибрати одну правильну відповідь з низки варіантів;
б) віддаю перевагу тестам-есе, вільним описам і творам;
в) однаково полюбляю й ті, й інші.
7. а) Добре інтерпретую мову рухів тіла та інтонаційні аспекти усного мовлення;
б) погано інтерпретую мову рухів тіла, залежу від Того, що говорять люди;
в) однаково добре інтерпретую мову рухів тіла і мовне вираження.
8. а) Легко вигадую смішні фрази, жарти;
б) мені складно вигадати смішні фрази, жарти;
в) відносно легко вигадую смішні фрази, жарти.
9. а) Віддаю перевагу заняттям, на яких я рухаюся і що-небудь роблю;
б) віддаю перевагу заняттям, на яких я слухаю інших;
в) однаково полюбляю й ті, й інші заняття.
10. а) Використовую фактичну, об’єктивну інформацію в судженнях;
б) використовую особистий досвід і почуття в судженнях;
в) використовую однаковою мірою й те, й інше.
11. а) Легко й весело підходжу до розв’язання проблем;
б) серйозно, по-діловому підходжу до розв’язання проблем;
в) поєдную веселий і серйозний підходи.
12. а) Творчо налаштований, коли працюю самостійно й маю справу з образною інформацією;
б) творчо налаштований у групі людей;
в) однаково успішно займаюся розумовою роботою, незалежно від інформаційного середовища, що оточує мене.
13. а) Часто використовую будь-який доступний матеріал або літературу для роботи;
б) іноді використовую будь-який доступний матеріал для роботи;
в) віддаю перевагу роботі зі спеціальною літературою з проблеми.
14. а) Люблю, коли мої заняття або робота заплановані, а їх мету чітко визначено;
б) швидко і гнучко змінюю план і задум роботи на шляху до досягнення мети;
в) однаково полюбляю як заплановані, так і відкриті для змін заняття й роботу.
15. а) Часто вигадую щось нове;
б) іноді вигадую щось нове;
в) мені складно вигадати щось нове.
16. а) Найкраще думаю, лежачи на спині;
б) найкраще думаю, сидячи прямо;
в) найкраще думаю під час руху або ходіння.
17. а) Люблю заняття, які мають чітку й безпосередню практичну цінність;
б) люблю заняття, на яких завдання не мають чіткого практичного застосування (література, алгебра, історія);
в) однаково люблю обидва види занять.
18. а) Люблю здогадуватися й передбачати різні ситуації, навіть коли я не впевнений в окремих моментах;
б) скоріше не стану робити припущення, якщо не впевнений;
в) здогадуюся в певних видах ситуації.
19. а) Люблю виражати почуття та ідеї простою мовою;
б) люблю виражати почуття та ідеї віршами, піснями, танцями тощо;
в) однаково полюбляю обидва види самовираження.
20. а) Часто нові ідеї спадають мені на думку під час читання вірші в, розгадування символів тощо;
б) часом нові ідеї приходять до мене під час читання віршів, розгадування символів тощо;
в) до мене рідко приходять нові ідеї під час читання віршів, розгадування символів тощо.
21. а) Віддаю перевагу простим завданням;
б) віддаю перевагу складним завданням;
в) однаково полюбляю й прості, і складні завдання.
22. а) Сприймаю світ емоційно;
б) пояснюю все, що відбувається навкруги, з логічної точки зору;
в) сприймаю й пояснюю світ і емоційно, і логічно.
23. а) Віддаю перевагу послідовній роботі над проблемами (завданнями);
б) віддаю перевагу одночасній роботі над кількома проблемами (завданнями);
в) однаково полюбляю й те, й інше.
24. а) Віддаю перевагу вивченню традиційних галузей науки;
б) віддаю перевагу вивченню теорій і гіпотез нових наук;
в) однаково полюбляю й те, й інше.
25. а) Віддаю перевагу аналітичному читанню, детальному розбору явища, наприклад книжковому огляду тощо;
б) віддаю перевагу творчому, синтетичному читанню, що дозволяє застосовувати й використовувати інформацію для виконання багатьох завдань (наприклад, теорії розв’язання задач, філософські концепції та ін.);
в) однаково полюбляю й те, й інше.
26. а) Віддаю перевагу інтуїтивному підходу до розв’язання питань;
б) віддаю перевагу логічному підходу до розв’язання питань;
в) не віддаю перевагу жодному з підходів.
27. а) Віддаю перевагу наочному представленню задачі;
б) віддаю перевагу усному представленню задачі;
в) не віддаю перевагу ні тому, ні іншому.
28. а) Віддаю перевагу логічному розв’язанню задач;
б) віддаю перевагу розв’язанню задач на основі досвіду й практики;
в) однаково використовую й те, й інше.
29. а)Умію добре пояснювати усно;
б) умію добре пояснювати наочно;
в) умію однаково добре пояснювати як усно, так і наочним способом
30. а) Навчаюся швидше, коли викладач використовує усні пояснення;
б) навчаюся швидше, коли викладач використовує письмові пояснення;
в) однаково полюбляю і той, і інший тип пояснення.
31. а) Переважно покладаюся на слова під час запам’ятовування й мислення;
б) переважно покладаюся на образи під час запам’ятовування й мислення;
в) однаково покладаюся на образи й слова.
32. а) Віддаю перевагу аналізу чітко викладеного матеріалу, що містить конкретні висновки;
б) люблю структурувати й доводити до досконалості незавершений матеріал;
в) не люблю ні того, ні іншого виду діяльності.
33. а) Люблю розмовляти й писати;
б) люблю малювати й працювати руками;
в) люблю й те, й інше.
34. а) Легко можу розгубитися у незнайомій обстановці;
б) легко орієнтуюся навіть у незнайомій обстановці;
в) відносно добре орієнтуюся.
35. а) Уважаю, що я — більше творча натура, ніж інтелектуальна й ерудована;
б) уважаю, що я — більше інтелектуальна й ерудована, ніж творча, натура;
в) уважаю, що я — і інтелектуальна, і творча натура.
36. а) Люблю перебувати у веселій компанії, де весь час що-небудь відбувається, швидко змінюються події;
б) люблю перебувати в атмосфері, де я можу, наскільки дозволяють обставини, сконцентруватися на чомусь одному;
в) люблю й те, й інше, не можу чітко віддати перевагу чомусь одному.
37. а) Більше цікавлюся естетичними проблемами: мистецтвом, музикою, танцями;
б) більше цікавлюся практичними, раціональними речами: походами, колективними видами спорту:
в) однаково беру участь і в тому, і в іншому виді діяльності.
38. а) Уважаю, що моє професійне покликання перебуває переважно в сфері бізнесу й економіки, а також наук, наприклад хімії, біології, фізики;
б) уважаю, що моє професійне покликання — переважно гуманітарні науки, наприклад історія, соціологія, психологія;
в) наразі не маю чіткого уявлення про своє покликання.
39. а) Віддаю перевагу вивченню деталей і специфічних фактів;
б) віддаю перевагу загальному огляду предмета, картини в цілому;
в) люблю, коли загальний огляд перемежовується деталями.
40. а) Легко сприймаю й засвоюю те, що чую й читаю;
б) коли думаю про щось або вчуся, то перебуваю в стані глибокого занурення в предмет, важко відволікаюся на інші види діяльності;
в) можу оказати про себе й те, й інше.
Ключ
№
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
11
|
12
|
13
|
14
|
15
|
16
|
17
|
18
|
19
|
20
|
А
|
л
|
л
|
п
|
п
|
л
|
л
|
п
|
п
|
п
|
л
|
п
|
п
|
п
|
л
|
п
|
п
|
л
|
п
|
л
|
п
|
Б
|
п
|
п
|
з
|
л
|
п
|
п
|
л
|
л
|
л
|
п
|
л
|
л
|
з
|
п
|
з
|
л
|
п
|
л
|
п
|
з
|
В
|
з
|
з
|
л
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
л
|
з
|
л
|
з/п
|
з
|
з
|
з
|
л
|
№
|
21
|
22
|
23
|
24
|
25
|
26
|
27
|
28
|
29
|
30
|
31
|
32
|
33
|
34
|
35
|
36
|
37
|
38
|
39
|
40
|
А
|
л
|
п
|
л
|
л
|
л
|
п
|
п
|
л
|
л
|
л
|
л
|
л
|
л
|
л
|
п
|
п
|
п
|
л
|
л
|
л
|
Б
|
п
|
л
|
п
|
п
|
п
|
л
|
л
|
п
|
п
|
п
|
п
|
п
|
п
|
п
|
л
|
л
|
л
|
п
|
п
|
п
|
В
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
з
|
Головна рука
|
Кількість виборів
|
Ліва (л)
| |
Права (п)
| |
Ліві або права (змішаний варіант) (з)
|
Канцелярське приладдя для ліворуких дітей має деякі особливості:
1) особливість ручок, олівців, фломастерів полягає в тому, що виїмка на корпусі розташована так, щоб рука «лягала» правильно, займаючи зручне положення;
2) шкала на лінійках написана «навпаки» — не справа наліво, а зліва направо;
3) кільце в ножицях для захоплення зроблено під ліву руку (воно більше за розміром);
4) лезо в стругачках має ліве заточення, що дозволяє дитині тримати стругачку в правій руці, а олівець — у лівій. Обертові рухи кистю відбуваються «від себе» (правильно і зручно).
ІГРИ Й ВПРАВИ
Спілкуючись із дітьми, в яких головною є ліва рука, необхідно пам’ятати, що дитина-лівша особлива, не така, як усі. Можливо, з нею буде більше турбот і труднощів, але дорослі досягнуть більших результатів, якщо розвиватимуть у такої дитини особливості правої півкулі: образне мислення, емоційність, чутливість, інтуїцію і творчі здібності, адже бути лівшею — це не дурна звичка, а один із варіантів нормального розвитку, і тут усе залежить від уроджених генетичних особливостей організму, від особливостей будови мозку дитини.
У роботі з молодшими школярами доцільно використовувати описані нижче ігри, оскільки вони сприяють формуванню й розвитку моторики, особливо дрібних рухів кистей рук і пальців як правої, так і лівої руки.
Пальчикова гімнастика (за Г. В. Семенович)
«Пальчики вітаються»
Одна рука на поясі, друга зігнута в лікті на рівні грудей. Подушечки пальців стикаються й натискають («вітаються») один на одного: перший і другий, перший і третій, перший і четвертий, перший і п’ятий, перший і четвертий, перший і третій, перший і другий. Спочатку працює головна рука, потім друга, потім обидві руки одночасно. Те саме можна повторити, натискаючи на подушечку пальчика і на його ніготь. Діти обов’язково повинні проговорювати свої дії: «Добридень, пальчику» або «Добридень, великий (указів-ний, середній, підмізинний, мізинець) пальчику».
На другому і третьому етапах рухи більш складні: а) поперемінно «вітаються» перший і другий пальці то правої руки, то лівої; те саме — з іншими парами пальців; б) одночасно «вітаються» перший і другий пальці однієї руки та перший і п’ятий — другої (тобто пальці однієї руки «вітають» один одного від мізинця до великого пальця, а другої — від великого до мізинця).
«Ладусі»
Російський народний варіант гри бажано проводити разом із проказуванням віршів. На другому і третьому етапах можна додати до зідомих рухів удари «лікоть об лікоть» або «нога об ногу».
«Змійки»
Дитина дивиться на свої руки й робить хвилеподібні рухи пальцями спочатку однією рукою, потім другою, потім обома разом. Спочатку умовну «змію» зображує великий палець головної руки, інші пальці — в кулаку, потім підключається вказівний, і так далі, поки вся кисть не робитиме хвилеподібні рухи пальцями. Вправу можна супроводжувати будь-якими шиплячими звуками. На другому : третьому етапах вправа ускладнюється (варіанти, аналогічні виразі «Пальчики вітаються»).
«Хрестики»
Схрещування вказівних та середніх пальців — спочатку однією рукою, потім другою, потім обома одночасно.
«Ножиці»
Розсувати та зводити разом вказівні й середні пальці спочатку зднією рукою, потім другою, потім обома одночасно.
«Клацання»
Клацання пальцями, спочатку однією рукою, потім другою, потім обома разом.
На другому і третьому етапах у всіх вправах додається поперемінне виконання обома руками. Рухи пальцями супроводжуються цоканням язика, промовлянням звуків «чик-чик» тощо.
«Клешня краба»
Середній палець накладається на вказівний і затискає його, підмізинний кладеться на середній, мізинець — на підмізинний. Потім великий палець з’єднується зі схрещеною комбінацією з пальців і виходить клешня краба. Спочатку одна, потім друга «клешня», а потім обидві одночасно хапають усе навколо. На наступних гтапах дворучне «кусання» виконується поперемінно. Рухи пальцями можна супроводжувати будь-якими звуками, що асоціюються в дитини з крабом.
«Спробуй виконати»
Перед кожним учнем лежать безладно шістнадцять сірників. Потрібно якнайшвидше перенести ці сірники один за одним на відстань ЗО см і скласти так, щоб голівки були обернені в один бік. Під час перенесення сірники не повинні ковзати по столу.
Виконати умови гри:
а) користуючись будь-якими пальцями обох рук;
б) користуючись будь-якими пальцями лівої руки;
в) користуючись тільки двома пальцями — великим і мізинцем лівої руки;
г) користуючись лише вказівним і середнім пальцями лівої руки;
д) користуючись лише середнім і підмізинним пальцями лівої руки;
е) користуючись тільки підмізинним пальцем і мізинцем лівої руки;
є) користуючись двома мізинцями обох рук, викласти пряму лінію з десяти сірників;
ж) користуючись підмізинним пальцем і мізинцем, побудувати чотири трикутники;
з) користуючись середнім пальцем і мізинцем, побудувати три чотирикутники;
і) користуючись вказівним і підмізинним пальцями, побудувати «колодязь» із шістнадцяти сірників.
Запропонуйте учням відповісти на запитання:
1. Яке завдання було найскладнішим, а яке — найпростішим?
2. Які пальці в них розвинені більше, а які менше?
«Ігри з папером» (для дітей віком від восьми років)
Перед кожним гравцем покладено зім’ятий аркуш паперу для письма (коли аркуш буде занадто пошарпаний, його слід замінити). Учням пропонують виконати такі завдання:
а) Користуючись усіма пальцями обох рук, якнайшвидше розгладити аркуш, щоб жоден його край не залишився загнутим.
б) Зробити те саме, користуючись однією рукою.
в) Повторити те саме, користуючись спочатку обома великими, потім указівними, потім середніми пальцями обох рук.
г) Зробити те саме, користуючись лише двома мізинцями.
д) Розгладити аркуш кулаками обох рук.
е) Розгладити аркуш великим і вказівним пальцями однієї руки,
є) Розгладити аркуш указівним і середнім пальцями однієї руки.
ж) Розгладити аркуш середнім і підмізинним пальцями однієї руки.
з) Розгладити аркуш підмізинним пальцем і мізинцем однієї руки.
і) Розгладити аркуш яким-небудь пальцем однієї руки,
к) Повторити всі ці вправи із заплющеними очима.
Не обов’язково виконувати всі вправи, можна вибрати окремі, на розсуд педагога.
«Близнюки» (для дітей віком від десяти років)
На столах лежать: газета, згорнута в кілька разів пакетом; черевик із розв’язаними шнурками; пляшка з кришкою, що загвинчується і лежить окремо; коробка, поряд з якою розташовуються різні дрібні предмети; стрічечка, згорнута в рулончик, та ін.
Діти об’єднуються в пари. Пари «близнюків» міцно обіймають один одного за талію так, що в кожного залишається вільною лише одна рука: в одного — ліва, у другого — права. Пари підходять до столу з предметами й за командою вчителя своїми вільними руками виконують команди:
• розгорнути газету повністю;
• зашнурувати черевик;
• закрутити кришку на пляшці до упору;
• скласти предмети в коробку;
• розгорнути стрічечку;
• усі предмети скласти на газету, газету акуратно згорнути подарунковим пакетом і перев’язати стрічкою.
Гру можна ускладнити в такий спосіб. У «близнюків» зв’язують праву руку одного учня й ліву — другого. Таким чином у них виходить три руки на двох. У такому положенні парам пропонується виконати ті самі завдання.
Під час виконання цих завдань формується узгодженість дій, загальна координація.
«Пальці-помічники й пальці-ледарі» (для дітей віком від восьми років)
Цю гру можна проводити лише в тому випадку, коли ведучий може забезпечити дотримання дітьми правил безпеки, про які обов’язково потрібно розказати учням.
Перед грою вчитель нагадує, як називається кожен палець на руці. Просить учнів показати великий палець, мізинець, середній, указівний, підмізинний.
Учитель пропонує учням відкрити портфелі, сумки, рюкзаки. Далі він просить дітей на правій руці притиснути до долоні вказівний і середній палець і тримати їх якнайміцніше великим пальцем. Ліву руку закласти за спину, а двома пальцями правої руки — мізинцем і підмізинним — дістати з портфеля будь-який підручник і відкрити його на тридцять п’ятій сторінці. Учитель зауважує, що виконати завдання складно: пальці не підкоряються. Чому ж вони такі слабкі? Тому що мало працюють, не тренуються й залишаються невправними. Учитель запитує в школярів, які пальці вони вважають найбільш розвиненими (великий, вказівний, середній). Потім пропонує відпустити вказівний і середній пальці на правій руці й виконати пропоновану вправу однією правою рукою: дістати підручник і відкрити його на певній сторінці. Запитує, чи легше було виконати це завдання. Після цього запрошує перейти до гри.
На парті лежать чотири голки й нитки завдовжки 1 м. За парту сідають два учні. Гру краще проводити між кількома парами (для кожної пари готується парта, на якій лежать голки й нитка), тоді гра матиме змагальний характер. Учні повинні притиснути до долонь обох рук по три пальці — великий, указівний і середній, а мізинцем і підмізинним пальцем однієї руки взяти кінець нитки, а в другу руку — голку.
Діти в парі можуть допомагати один одному.
Далі завдання змінюється. Тепер дозволяється користуватися всіма пальцями обох рук, але нитку потрібно простягнути не у дві, а в чотири голки.
Учитель порівнює, як виконали завдання учні в першому й у другому випадку. Зазначає, скільки часу знадобилося, щоб виконати пропоновані умови гри. Зауважує, що є пальці, які не беруть участь у повсякденній праці, нічого не вміють робити, а ті, які весь час вправляються,— справжні майстри.
Підписатися на:
Дописи (Atom)